Вступ. Ціннісний (аксіологічний) аспект є одним з основних аспектів, що відображають взаємодію людини з навколишнім світом. Цінності – це вищі орієнтири, які визначають поведінку людей, утворюють найважливішу частину мовної картини світу. Вони не виражені явно повністю у певному тексті, а існують в культурі та формують ціннісну картину світу (частину мовної картини світу). В.І. Карасик стверджує, що лінгвістично цінності можуть бути описані у вигляді культурних концептів, тобто багатовимірних, культурно-значимих соціопсихічних утворень у колективній свідомості, що знаходять відображення у певній мовній формі [9; 117].
Одним з ключових завдань аксіологічної лінгвістики є проблема вираження цінностей та антицінностей у мові, наприклад, М.Я. Блох та Н.В. Ільїна вважають, що поняття цінності пов’язано лише з позитивним значенням, що й відрізняє цінність від оцінки. Негативних цінностей бути не може, оскільки одне явище не може бути одночасно позитивним та негативним в однаковому відношенні і стосовно однієї людини [2; 16].
Аксіологічний аспект процесу пізнання закріплюється в особливих ціннісних концептах. Ціннісним концептам як абстрактним поняттям, що втілюють конкретні форми зацікавленого ставлення людини до реальності, у мовній картині світу відповідають семантичні поля сформовані за денотативною та конотативною ознаками [4; 3].
Незважаючи на значний комплекс досліджень категорії оцінки (Н.Д. Арутюнова, О.М. Вольф, О.В. Кунін, Г.Ф. Гібатова, В.М. Кирилова, І.В. Кононенко, Г.Г. Кошель, С.С. Кузьмін, Л.Б. Нікітіна, М.С. Ретунська, О.М. Старикова, С.В. Татаренко, І. Арнольд, В.М. Телія, В.І. Шаховський, Н. Бойченко, Т. Вендіна, Н. Падич), проблема аналізу засобів вираження категорії цінності у мові залишалася поза увагою лінгвістів. Не знайшли висвітлення питання функціонування одиниць ціннісної лексики у тексті, проблема порівняльної характеристики лексем на позначення цінності у художньому, публіцистичному та науковому дискурсах.